Ця річка, ці ліси, поля безкраї,
Будинків рідних довгий ряд.
І мої друзі, інших вже не має.
Де в світі ще така краса,
Що заставляє в глибині щеміти?
Хіба десь краща річка, ніж Свіча,
Що може мої спогади зігріти?
А гори наші, що сивіють вдалині!
Ці сивочолі свідки всіх його подій.
Завжди здавались маревом мені,
Вечірнім маревом в Дністра воді.
Моє Журавно, де я зараз трохи гість,
Назавжди в серці залишилось домом.
Йому сьогодні принести бажаю вість.
